Власник однокімнатної квартири здає її в оренду родині, де чоловік і дружина мають власні автомобілі, які систематично паркують на прибудинковій території. Чи можна брати з них за це плату? Прибудинкова територія отримана співвласниками у постійне користування.

То ж :

 У загальному випадку стягнення плати за користування прибудинковою територією з орендарів квартир суперечить положенням законодавства. Однак на рівні загальних зборах деякі нюанси усе ж можна владнати. Пояснімо.

 Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2005 р. № 417-VIII (далі – Закон № 417) прибудинковою територією вважається територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Тобто, як бачимо, з наведеного визначення чітко висновується: орендарі квартир, розташованих в багатоквартирному будинку, мають точнісінько такі права на користування прибудинковою територією, як і співвласники будинку.

Аналогічного висновку, до речі, можна дійти і звернувшись до п. «д» ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ), в якому закріплено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Інакше кажучи, і Закон № 419, і ЗКУ у даному питанні цілком на стороні орендарів.

Однак у нашій ситуації, усе ж, не все так однозначно.

Дійсно, як ми з’ясували, прибудинкова територія є спільною сумісною власністю, і орендарі квартир мають право користуватися нею нарівні з іншими співвласниками. Однак водночас не варто ігнорувати положення ч. 2 ст. 6 Закону № 417, згідно з якою реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників. В даному випадку відповідну норму можна поширити й на орендарів: так, вони мають право користуватися прибудинковою територією, однак у такий спосіб і в таких межах, аби це не порушувало права інших співвласників.

Однозначно буде несправедливим, якщо, приміром, співвласники або орендарі (в даному випадку не принципово), що мешкають в однокімнатній квартирі, займатимуть на паркувальному майданчику два машиномісця, в результаті чого власник трикімнатної квартири не матиме можливості припаркувати свій єдиний автомобіль. Особливо якщо врахувати, що, з огляду на ч. 2 ст. 7 Закону № 417, власник квартири з більшою площею несе більші витрати на утримання прибудинкової території.

Одразу ж скажемо: вирішення для такої ситуації є.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 417 передбачено, що співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Та й в ч. 1 ст. 369 Цивільного кодексу України ідеться про те, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З наведених вище норм висновується, що співвласники можуть на загальних зборах прийняти рішення, яким запровадити правило, згідно з яким, приміром, кількість використовуваної площі для паркування автомобілів має бути пропорційною площі квартири (нежитлового приміщення). А в разі, якщо співвласників не задовольнятимуть такі умови, більшу площу можна буде займати за додаткову плату – достатньо на загальних зборах погодити, наскільки внески таких співвласників на утримання спільного майна будуть більшими.