ростання вартості енергоносіїв — неминуча реальність. Вона включає підвищення плати за опалення, гаряче водопостачання, електропостачання й інші послуги, які ми отримуємо як мешканці багатоквартирних будинків.

Нині тарифи на тепло та природний газ значно нижчі за собівартість і датуються державою. За різними оцінками така різниця досягає близько 30%. Отже, рано чи пізно тарифи зростуть спочатку до економічно обґрунтованого рівня, а після цього коливатимуться залежно від поточних цін на енергоносії.

Для фахівців і тих, хто цікавиться темою економії енергії в житлово-комунальному секторі, не секрет, що знизити оплату за опалення при підвищенні тарифів можна, якщо вживати заходи щодо зниження енергоспоживання будівлі, тобто здійснюючи так звану термомодернізацію будівлі.

Європейський досвід свідчит: якщо здійснювати термомодернізацію, то при підвищенні тарифу на 50% плата на опалення не зростає, а навіть зменшується на 10–15%.

 

 

То що ж таке ця рятівна «термомодернізація будівлі», як її здійснити, із чого розпочинати?

Термомодернізація (іноді трапляється термін «тепломодернізація») — це комплекс заходів з утеплення будівлі та модернізації інженерних систем із метою приведення у відповідність до сучасних вимог з енергоефективності.

Розпочинати процес термомодернізації треба з енергетичного аудиту, у результаті якого може бути визначений комплекс заходів щодо підвищення енергоефективності, етапи та послідовність їх здійснення, окупність.

Приведення наявної будівлі лише до мінімальних сучасних вимог з утеплення та вимог до інженерних систем дозволяє заощадити 50–60% на опаленні й гарячому водопостачанні. Підвищенню теплоізоляції будівлі сприяє утеплення зовнішніх стін, горищних перекриттів, перекриттів над підвалом, а також заміна застарілих вікон і дверей на енергоефективні. Модернізація інженерних систем включає вдосконалення систем електропостачання, теплопостачання та гарячого водопостачання.

Наразі стисло розглянемо заходи із термомодернізації, які успішно впроваджуються нині й дають економічний ефект, та розберімося із необхідними діями, які поки що з різних причин не реалізуються, однак ефект від їх застосування дозволяє значно знизити суми рахунків за тепло.

Уже не потрібно доводити, що будівля, яку щойно утеплено, не дає економії споживаної теплової енергії. Відповідно, утеплення будівлі без регулювання системи опалення не має жодного сенсу. Проте й регулювання системи опалення може бути виконано по-різному, а отже, із різним ефектом.

Етапи проведення термомодернізації

Модернізація системи опалення складається із таких етапів:

1. Модернізація теплового пункту, яка дозволить знижувати чи підвищувати температуру теплоносія в системі опалення всього будинку залежно від погодних умов.
2. Балансування системи опалення, яка дозволяє вирішити проблему нерівномірного розподілу тепла в стояках (у будинку стояки, розташовані ближче до джерела тепла, перегріваються, а ті, що далі, — недогріваються).
3. Установка радіаторних терморегуляторів, яка дозволить у кожній квартирі й кожній кімнаті створити свій мікроклімат (наприклад, у спальні підтримувати постійну температуру +21ºС, а в дитячій — +24ºС).

Кожен захід дає свій ефект зниження споживання тепла, як показано на рис. 1.

Якщо розглянути бюджет повної термомодернізації багатоквартирного будинку, то вартість заходів розподіляється приблизно таким чином:

• 12% — заміна вікон;
• 12% — модернізація теплового пункту та балансування стояків;
• 12% — установка терморегуляторів на радіатори;
• 64% — заходи з утеплення будівлі.

Як нині в Україні реалізується термомодернізація?
Як правило, термомодернізація житлового багатоквартирного будинку полягає в заходах з утеплення будівлі, іноді — заміни вікон у місцях загального користування та модернізації теплового пункту, ще рідше застосовують балансування стояків. На цьому все й закінчується. Однак це далеко не повна термомодернізація, до того ж не завжди грамотно виконана. Варто врахувати також, що утеплення будівлі — надто витратний захід, який окуповуватиметься протягом тривалого часу.

Утеплення є першочерговим завданням лише в тих випадках, коли будівля «хронічно» недогрівається, і регулювати, а отже, й економити нічого.

Як видно на рис. 1, одним із найменш витратних і найбільш ефективних заходів є встановлення радіаторних терморегуляторів. Однак при термомодернізації житлових будівель терморегулятори майже ніколи не встановлюються, незважаючи на те що відповідно до СНІП із 1999 року це є обов’язковим.

Причин для цього декілька. По-перше, мешканці не знають, що таке терморегулятор, навіщо він потрібен і як ним користуватися. По-друге, установлення терморегуляторів на радіаторах опалення повинні виконувати фахівці, а мешканці зазвичай негативно ставляться до того, що потрібно впускати в помешкання незнайомих людей. По-третє (і ця причина — найвагоміша), мешканець, не маючи індивідуального обліку споживання тепла у власній квартирі, не мотивований економити тепло. Та й тариф на теплову енергію для населення поки ще не дуже «кусається».

Однак щойно в мешканців з’являться лічильники тепла, подібні до лічильників електроенергії, — усе відразу стане зрозуміло, а зі зростанням тарифів цифри будуть іще переконливіші.

Усуваємо «білі плями»
Насамперед з’ясуймо, що таке «терморегулятор». Відповідно до визначення, закріпленого в українських будівельних стандартах, — це «автоматичний регулятор температури повітря в приміщенні, пристрій, призначений для автоматичної підтримки заданої споживачем або оператором температури повітря в приміщенні шляхом регулювання витрати теплоносія/холодоносія в опалювальному приладі/приладі охолодження, у тому числі опалювальній/охолоджуючий панелі».
Приклади автоматичних регуляторів температури повітря в приміщенні:

 

 

Який терморегулятор найкращий?
Щодо всіх характеристик терморегулятора прописано в стандарті EN 215:2004+ A1:2006. Зокрема документ визначає мінімальні вимоги, яким повинен відповідати терморегулятор будь-якого виробника. До того ж, як вважають фахівці, цей стандарт установлює «міру правдивості» виробників. У ньому внормовані не лише мінімальні вимоги до механічних параметрів терморегулятора, що їх зобов’язаний надавати виробник, а й установлено ступінь їх відхилення від зазначених виробником у технічному описі.

Окрім того, 26 квітня 2011 року в Євросоюзі було прийнято рішення про порівняння терморегуляторів за класом енергоефективності. Схема класифікації маркування терморегуляторів з енергоефективності — TELL-маркування енергоефективності терморегуляторів (TELL Thermostatic Efficiency Labelling. Classification scheme for energy efficiency labelling of thermostatic radiator valves 26.04.2011).

Клас енергоефективності терморегулятора визначають за таблицею, де: А — найбільш ефективний, F — найменш ефективний.

Таблиця 1

Клас енергоефективності терморегулятора

Але як же порахувати економічний ефект у власній квартирі?
Слід зазначити, що поквартирний облік у будинках організувати можна. Якщо у квартирі є одна точка вводу тепла, то проблеми не буде: лічильник установлюється на цьому місці — й облік налагоджений. Складніше, якщо цього вводу немає. Така ситуація майже в усіх наших будинках, зведених до 2005 року. Вирішується ця проблема шляхом застосування спеціальних приладів — розподільників тепла, які встановлюються на кожен радіатор у квартирі та які враховують кількість відданої теплової енергії кожним опалювальним приладом. Ці «обліковці» можуть обладнуватися системою дистанційного зчитування результатів і не вимагають щомісячних візитів інспекторів для реєстрації результатів. Установка цих загалом недорогих пристроїв дозволяє чітко визначити теплоспоживання в кожній квартирі. Із цією метою розроблені спеціальні розрахункові комплекси та система зняття показників із розподільників.

Такі системи вже протягом десяти років використовуються в багатьох країнах Європи, і вони довели свою високу ефективність. Таким чином, кожен мешканець може регулювати теплоспоживання у власній квартирі й оплачувати ту кількість теплової енергії, яку він спожив.
Наостанок зауважимо: величезний потенціал економії міститься не лише в технічних рішеннях, які загалом уже існують і довели власну ефективність, а здебільшого в мотивації економити й у нашій із вами споживацькій свідомості.

Компанія Danfoss — найбільший промисловий концерн Данії; лідер у розробці, виробництві, продажах й обслуговуванні механічних і електронних компонентів та рішень. Бізнес-напрями компанії: теплопостачання, холодильне устаткування, приводна техніка.

Danfoss — соціально орієнтована компанія, що вкладає ресурси та сили в збереження клімату й енергетичних ресурсів планети.

«Данфосс ТОВ» — український підрозділ Danfoss — представляє принципи Danfoss і реалізує продукцію високої якості на українському ринку з 1997 року.